Лантушок
Лантушо́к, -шка, м. Ум. отъ лантух.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Великий мішок з грубої тканини. Бонковський, змолотивши графську пшеницю, наклав на п'ять возів мішків та лантухів і звелів мужикам везти на продаж (Нечуй-Левицький, III, 1956, 171); Не міг [Митрофан Огієнко] відірвати очей від величезних, пошитих із нових ряден лантухів, що, мов кабани годовані, лежали впоперек на санчатах (Олесь Гончар, II, 1959, 152); Коли треба було сіяти, він [мішок] — сішник. Коли до млина жито везти, він — лантух. Коли після обіду спати хочеться, його можна було або під грушею розіслати, або вкритися ним (Остап Вишня, I, 1956, 14).
2. Міра, що дорівнює вмісту такого мішка. В Росію з Голландії було надіслано кілька лантухів картоплі з тим, щоб посадити і вирощувати нову культуру в різних районах країни (Хлібороб України, 5, 1965, 10); — Кожен віз гною — зайвий лантух, а то і два зерна (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 69).
3. Перен. Про велику кількість чого-небудь. Дає поради [обиватель], Носить лантухи настанов, Підмічає серйозні вади У діяльності установ (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 54).
4. Перен. Неповоротка, неспритна людина. Як це могло статися, що він досі не помічав, яка Ляля вродлива! А той лантух Василь, бач, помітив (Павло Загребельний, Спека, 1961, 218).
5. Про надмірний прояв чого-небудь. Як балакати — так його і в п'ять лантухів не вбереш, а як до діла — то його в торбинку усього зложити можна (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 182);
Ілюстрації
|
|
