Жило

Жило, -ла, с. = Жало.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖАЛО, жала, сер. Гостра частина органа захисту або нападу деяких комах, якою вони жалять. У жалячих комах (бджоли, оси та ін.) яйцеклад перетворений у жало (Захист рослин.., 1952, 19); Одна бджола вдарилась в його щоку І впустила жало (Нечуй-Левицький, III, 1956, 23); * У порівняннях. Нехай приставляють до горла обточені вістря, мов жала (Андрій Малишко, I, 1956, 393). 2. Хоботок деяких комах (комара, овода і т. ін.), яким вони колють і всмоктують кров. * Образно. Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229). 3. Роздвоєний на кінчику язик змії, яким вона, як помилково вважається, жалить. І вловив [Назрулла] рогачиком-палицею найбільшу гадюку, що поривалася до нього, грозячи довгим роздвоєним чорним жалом-язиком (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 421); * У порівняннях. Мовчить [Свиридович], щоб коли-небудь кинути йому [Сагайдачному] у вічі насмішку, жагучу й отрутну, як жало гадюки?! (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 148). 4. чого, перен. Про щось дошкульне, різке. Уздрівши Низ труп Евріала, Од ярості осатанів; Всіх злостей випустивши жала, К Волсенту просто полетів (Іван Котляревський, I, 1952, 229); В його словах Стадницький вчував не тільки жало насмішки, але і якусь зверхність (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 41). 5. Гострий кінець інструмента, зброї і т. ін., який коле, ріже тощо; лезо. Павлов узяв рубанка, глянув одним примруженим оком на жало, наскільки воно виходило назовні, підстукав молоточком і став до верстата (Юрій Яновський, II, 1958, 441); Там уже кинулись на допомогу нашим [козакам] і косарі на лузі, сторч переставляючи жала кіс на косовищах [кіссях] (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 384).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Жало, -ла, с. 1) Жало комахи, язик у змії. І гади з Гостра жалами шіпілі, корчилися, Повзло. Котл. Ен. 2) Остріе голки. 3) лезо ножа, сокири, коси. Сім. 24. Я різонув, дак жало так и завернули. Розум. жальце

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ЖАЛО, жала, пор.

1. Орган захисту і нападу у самок бджіл, ос, мурах, шершнів, джмелів і ін. Перетинчастокрилих, у вигляді загострених пластинок, з яких під час уколу виливається зазвичай отруйна рідина. || Довгий, роздвоєний на кінці язик отруйної змії (перш думали, що змія їм жалить: змія кусає губами). «І жало мудрия змії в уста замёршіе мої вклав правицею кривавою.» Пушкін. 

2. перен. Що-небудь гостре, уїдливе (поет.). «Озбройся сатири жалом.» Пушкін. «Жало обурення увігнав в моє серце.» Достоєвський. 3. Вістря шпильки, голки, списи і т.п. (Спец.). Гачки з прямим і відігнути жалом

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Жало (тварин) Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Черевце оси із висунутим жалом. На кінчику жала — крапля отрути Жало — орган нападу і захисту у деяких тварин, головним чином членистоногих для уведення рідкої отрути або пекучої речовини в тіло інших тварин.

Зміст 1 Будова і функціонування 2 Жало перетинчастокрилих 3 Жало інших тварин 4 Жало у культурі 5 Див. також 6 Примітки Будова і функціонування Форма жала, як правило, пряма, конусоподібна, інколи загнута у вигляді гачка (скорпіони). На бічних поверхнях жала можуть бути зазублини. Всередині жала є канал для стікання рідини. При основі жало з'єднане із залозами черевця, що виробляють її виробляють. Звичайно, жало розташоване на задньому кінці тіла. У спокої воно може бути видно зовні, але частіше цілком знаходиться всередині черевця, а назовні стирчить лише його кінчик.

Жало звичайної чорно-жовтої оси Vespula vulgaris при його скануванні у електронному мікроскопі. Як бачите, воно має біля вершини дрібнесенькі зазублини, але вони не заважають осі швидко витягти жало. При цьому вони ще й роздирають ранку, підсилюючи ефект отрути Коли тварина жалить, вона різко встромлює жало у тіло ворога або здобичі, і воно пробиває покриви жертви. З отруйних залоз у ранку виливається токсична речовина. Після цього жало повертається туди, де воно знаходилося у стані спокою, або відривається і лишається у ранці. Роботу жала забезпечує досить складний м'язовий апарат і тиск внутрішньої рідини — гемолімфи[1].

У них в ході еволюції перетинчастокрилих на жало перетворився видозмінений яйцеклад. Жало зберігає усі його типові структури, хоча вони, у зв'язку з новими функціями, зазнали певних змін.

Жало відрізняється від інших захисних структур живих істот. Наприклад, дія зубів спирається на кістковий апарат щелепів, голки їжака, жалкі волоски кропиви і колючки інших рослин забезпечують лише пасивний захист. «Літаючі» голки дикобраза вражають ворога на відстані і лише механічно. До того ж, вони «одноразові», так само як і жалкі клітини тварин типу Жалкі. Принципову схожість жало має із отруйними шипами. Вони є у качкодзьоба, у скатів-хвостоколів. Звісно, жало і ці шипи різні за походженням, їх можна вважати аналогічними органами.

Жало перетинчастокрилих Власників жала найбільше серед комах ряду Перетинчатокрилі. Його мають всі представники інфраряду Aculeata — бджоли, оси, джмелі мурашки та інші. Відкладання яйця у них відбувається крізь статевий отвір при основі колишнього яйцекладу — адже його довгий канал став задіяним для виведення отруйної рідини. Коротеньке стебельце («талія»), яке з'єднує у них груди й черевце, різко підвищує рухливість останнього. Це дозволяє урізноманітнити оперування жалом. Коли жалить медоносна бджола, жало входить у субстрат окремими рухами трьох стулок, і кожен такий «шаг» викликає вилив нової порції отрути[1].

Медоносна бджола ужалила людину. Жало застрягло у шкірі і вирвалося із її черевця разом з супутними структурами (на фото вони мають вигляд білого клаптика біля жала). Бджола мертва, але у тіло людини ще впорскуються порції отрути У медоносних бджіл жало вкрите зазублинами. Через це, коли бджола встромить його у еластичну шкіру хребетних тварин або людини і злітає, воно відривається від її тіла і застряє у ранці. Разом з ним вириваються з черевця отруйні залози, нервовий вузол, фрагменти м'язів тощо. Цей «додаток» рефлекторно продовжує працювати декілька хвилин, впорскуючи у ранку нові порції отрути. Бджола ж, ужаливши, гине[2]. Оскільки робочих бджіл у родині багато і вони безплідні, втрата декількох десятків їх не настільки катастрофічна, як руйнація цілого гнізда, скажімо, ведмедем . Якщо ж бджола жалить іншу комаху (наприклад, метелика мертва голова, ласого до меду), то тверді хітинові покриви метелика проламуються, і бджола легко витягає жало назад і може жалити знову й знову. Є жало і в бджолиної матки, але самці (трутні ) його не мають: адже вони не мали й яйцекладу.

Оси за допомогою жала не лише захищають себе і гніздо, а й здобувають їжу для личинок — паралізують жуків, павуків, гусениць, коників тощо. Тому жало ос гладеньке. Це дозволяє їм використовувати його скільки завгодно разів. Таким чином, жало допомагає швидко здолати опір жертви — отрута паралізує її рухи, лишаючи її саму живою[3].

Жало мають і деякі мурашки, наприклад, оцей австралійський вид Myrmecia mandibularis (на фото колекційний екземпляр на ентомологічній шпильці) У багатьох бджіл та ос з жалом пов'язані дві окремі отруйні залози. В кожній утворюється певна, досить нейтральна речовина. Коли ж вони змішуються, одночасно виливаючись крізь жало, ця суміш дає потужну реакцію[4].

Жало у культурі У Давній Персії виник міф про Мантикору — чудовисько із тулубом лева, обличчям людини та хвостом скорпіона із жалом. У 2005 році знято американський фантастичний бойовик, де хвацькі вояки США знешкоджують цього монстра, який вбиває людей. Ще один фільм — «Жало скорпіона» (США, 2001) розповідає про рятування людей від скорпіонів-мутантів, які опинилися на борту авіалайнера. Англійське дієслово sting — «жалити» узяв собі як сценічне ім'я рок-музикант та актор Стінг. У повсякденному житті люди часто-густо плутають два поняття — жалити і вкусити. Певна річ, жалити може лише істота, що має жало, а вкусити можна тільки зубами, щелепами. З точки зору біолога, називати жалом тонесенький роздвоєний язік змії — помилка. Тож, змія, комар, павук — кусають, а бджола — не кусає, а жалить. Попри це, термін «жалити» прижився для позначення опіків від кропиви, медуз, коралових поліпів тощо. Жалом називають також загострений край інструментів (рубанка, коси, паяльника, викрутки, рибальського гачка)[6]. Англійська назва жала — stinger — стала маркою відомої зброї для збиття гелікоптерів та літаків.