Старкуватий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:40, 17 листопада 2018; Yvhlevaska.fpmv18 (обговорення • внесок)
Старкуватий, -а, -е. Старообразный. Старкувата жінка.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СТАРКУВА́ТИЙ, а, е. Який має вже ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 3 знач.); підстаркуватий. Софія з погордою глянула на трьох старкуватих та гладких німців, що сиділи близько неї (Леся Українка, III, 1952, 531); Була се старкувата вже дівка, що виховалася при дворі та, не вийшовши замуж [заміж], так і лишилася тут (Іван Франко, VII, 1951, 23).
Ілюстрації
|
|
|
|
