Стародавній

Стародавній, -я, -є. Старинный, древній. К. ЧР. 272. І дід насупившись сидить, згадавши стародавній світ. Греб. 360. КузьмоДем’яне, стародавній ковалю! Чуб. II. 255. Башти стародавнього замку князів Вишневецьких. Стор. М. Пр. 62.

Сучасні словники

1. Який виник, який створили дуже давно і який зберігся до наших часів. У легендах стародавніх справедливості немає, все там річ іде про жертви та кривавії події (Леся Українка, I, 1951, 432); Розкішні квітчасті перські та турецькі килими були розстелені кругом стола й по стародавніх канапах з високими спинками (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 12); Звістка про поїздку до стародавнього міста звеселила дітей (Микола Олійник, Леся, 1960, 45); Від ракети повагом ішли вони туди, де сивіють стародавні могили (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 302); // Який був поширений, прийнятний і т. ін. у дуже давні часи. Корчма була стародавньої будівлі: широкі стіни і покої під зводами (Олекса Стороженко, I, 1957, 145); Внаслідок історичних умов у цих місцях збереглося багато рис стародавнього дерев'яного зодчества, його техніки і архітектури (Дерев'яне зодчество України, 1949, 11); Хата була стародавньої краси, уставлена лавами й скринею (Юрій Яновський, II, 1958, 215).

2. Який існував, жив у дуже давні часи. А тим часом стародавню Січ розруйнували: Хто на Кубань, хто за Дунай (Тарас Шевченко, I, 1963, 141); Коли стародавній світ ішов до загибелі, стародавні релігії були переможені християнською релігією (Маніфест комуністичної партії, 1947, 32); Бороди Григорій не носив, зате мав грізні прокурені вуса, що робили його схожим на якогось стародавнього воїна (Олександр Довженко, I, 1958, 65); Стародавня Русь ще на початку нинішнього тисячоліття була краєм небувало високої за тих часів письменності (Вечірній Київ, 19.XII 1967, 4); Великої досконалості досягла скульптура у стародавніх греків та римлян (Наука і життя, 6, 1963, 55); // у знач. ім. стародавнє, нього, сер. Те, що було колись. Буває, в неволі іноді згадаю Своє стародавнє (Тарас Шевченко, II, 1963, 255); [Одарка:] Іншому стародавнє до вподоби, а іншому новина (Марко Кропивницький, I, 1958, 102).

3. Який дуже давно минув, пройшов (про час). Наші предки ще за стародавніх часів були загартованими і фізично розвиненими людьми (Шкільна гігієна, 1954, 13); Шепочуться трави в хитливій красі, Ой трави, стрілчастії трави! І дивні казки стародавніх часів В вінок заплітають яскравий (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 81).

4. Який існує ще з дуже давніх часів, який з'явився у давні часи; дуже давній. — Ви знаєте всі стародавні звичаї і порядки — судіть, як самі знаєте, а моє діло махнути булавою, да й нехай по тому буде (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 143); Іменита вечеря складалася із страв, установлених сугубими правилами стародавньої хутірської кулінарії (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 117); Коли зійшло сонце, виконуючи стародавній звичай, зібралися до чорної юрти вісім дідів — обмити і спорядити померлого в останню путь, а Тайжан з двома джигітами поскакав на кладовище викопати йому могилу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 20).

5. рідко. Який має дуже багато років; дуже старий. Як усі діди, жванчицький Максим — стародавній (Володимир Бабляк, Жванчик, 1967, 47).

Ілюстрації