Дивота
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:09, 17 листопада 2018; L.petryk (обговорення • внесок)
Дивота, -ти, ж. 1) Удивленіе. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.
Зміст
Сучасні словники
Дивота – іменник, жіночий рід, неістота
ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА Називний дивота дивоти Родовий дивоти дивот Давальний дивоті дивотам Знахідний дивоту дивоти Орудний дивотою дивотами Місцевий на/у дивоті на/у дивотах Кличний дивото дивоти
дивота -и, ж., діал. 1) Те саме, що подив 2) Дивна річ.
Ілюстрації
|
|
|
|
