Зохабити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:11, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Зохаби́ти, -блю, -биш, гл. Оставить, бросить. Вийшло дівча (жито) жати, не могло го в ручку взяти. Пішло оно до крамниці купувати рукавиці, рукавиці не купим, в полю жито зохабило. Гол. І. 339.
