Триб
Триб, -бу, м. 1) Часть ткацкаго станка. См. Верстать. МУЕ. III. 17. 2) Склонность, стремленіе. Вона йде своїм три́бом. Она дѣлаетъ по собственному желанію. Лохи. у. 3) Триб-зілля = Трой зілля. А хто ж мені трибзілля достане, той зо мною на шлюбоньку стане. Грин. III. 238. Ум. Трибо́к. Вас. 165.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТРИБ , а, чол., техн. Те саме, що шестірня. Скупе світло упало на горбату віялку, накриту брезентом, на блискучі триби січкарні (Григорій Косинка, Новели, 1962, 152). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 250.Коментарі (0) ТРИБ , у, чол., заст. Хід, порядок. Лягаєм спати дуже рано, раніш 11-тої, бо тут уже такий триб (Леся Українка, V, 1956, 337); Доїння відбувається бистро, раз заведеним трибом (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 89); // Спосіб життя. — Дасте ви жінці своїм трибом жити, і все пропало, рушиться сім'я (Петро Колесник, Терен.., 1959, 229).
Іти (піти) своїм трибом: а) іти, відбуватися своїм ходом (порядком). Справи пішли своїм трибом (Микола Олійник, Леся, 1960, 175); б) іти своїм шляхом у житті. Так і помер Сахно. А як помер, залишились сини, пішли своїм трибом (Іван Микитенко, II, 1957, 75); Триб життя — те саме, що Спосіб життя (див. спосіб). Ярина знала вже, що батьки її бідніють і хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють, але почувається вже потреба негайної ліквідації інтересів для забезпечення хоч неласого шматка хліба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 156); Поволі обертався знайомий вербівчанам, з року в рік повторюваний триб життя рідного села (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 40); Триб мислення — напрям, склад думок. Психологи-фізіономісти твердять, буцім наш інтимний світ, як і триб мислення, характер та фах лишають карб на нашій зовнішності (Літературна Україна, 11.I 1968, 2).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Триб, -бу, м. 1) Часть ткацкаго станка. Cм. верстать. МУЕ. III. 17. 2) Склонность, стремленіе. вона йде своїм три́бом. Она дѣлаетъ по собственному желанію. Лохи. у. 3) триб-зілля = трой зілля. А хто ж мені триб-зілля достане, той зо мною на шлюбоньку стане. Грин. III. 238. Ум. трибо́к. Вас. 165.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ТРИБ, а, ч., техн. Те саме, що шестірня́. Скупе світло упало на горбату віялку, накриту брезентом, на блискучі триби січкарні (Кос., Новели, 1962, 152). ТРИБ, у, ч., заст. Хід, порядок. Лягаєм спати дуже рано, раніш 11-тої, бо тут уже такий триб (Л. Укр., V, 1956, 337); Доїння відбувається бистро, раз заведеним трибом (Хотк., Довбуш, 1965, 89); // Спосіб життя. — Дасте ви жінці своїм трибом жити, і все пропало, рушиться сім’я (Кол., Терен.., 1959, 229). Іти́ (піти́) свої́м три́бом: а) іти, відбуватися своїм ходом (порядком). Справи пішли своїм трибом (М. Ол., Леся, 1960, 175); б) іти своїм шляхом у житті. Так і помер Сахно. А як помер, залишились сини, пішли своїм трибом (Мик., II, 1957, 75); Триб життя>́ — те саме, що Спо́сіб життя́ (див. спо́сіб). Ярина знала вже, що батьки її бідніють і хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють, але почувається вже потреба негайної ліквідації інтересів для забезпечення хоч неласого шматка хліба (Коцюб., І, 1955, 156); Поволі обертався знайомий вербівчанам, з року в рік повторюваний триб життя рідного села (Іщук, Вербівчани, 1961, 40); Триб ми́слення — напрям, склад думок. Психологи-фізіономісти твердять, буцім наш інтимний світ, як і триб мислення, характер та фах лишають карб на нашій зовнішності (Літ. Укр., 11.I 1968, 2).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
триб іменник чоловічого роду шестірня триб іменник чоловічого роду хід, порядок рідко
Ілюстрації
|
} |
