Підвозити

Підво́зити, -жу, -зиш, сов. в. підве́зти́, -зу, -зеш, гл. 1) Подвозить, подвести. Чого ж ти так далеко став? Підвозь ближче! 3) Провозить, провезти по пути. Сідай же, я тебе підвезу. Грин. І. 71. Станьте ви, братця, коней попасіте, мене підождіте, з собою візьміте, до городів християнських підвезіте. АД. І. 124. 3) Підвезти во́за, москаля́. Поддѣть, обмануть.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПІДВОЗИТИ, ожу, озиш, недок., ПІДВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. підвіз, везла, ло; док., перех.

1. Везти, довозити до певного місця, пункту яким-небудь транспортом когось, щось. Стікає лойова свічка, надворі починає сіріти, і до будинку пара рисаків підвозить сани з паном (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 50); — Я велів, щоб підвезли тебе до станції, Марійко; підвода, мабуть, уже готова (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 141); — До «Червоного Жовтня» йду.. — Сидорчук хитнув головою: — Далеченько... Може, підвезти б тебе (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 64); // Доставляти, привозити який-небудь вантаж до якогось місця, пункту. Запропонував [Пєшков] заховати хлопця в машині, що підвозить продукти (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 37); // Везти кого-небудь якийсь час, попутно. Часом добрий чоловік лучався і підвозив її, а більш того, що йшла (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 458); — Сідай, Романе, підвезу! — порівнявшись, гукнула з саней закутана в кожух по самий ніс Орина Окунь (Михайло Стельмах, I, 1962, 131); // із запереч. не. Не мати сили, не спромогтися везти кого-, що-небудь. — Кожного разу, як у Харків їдеш, такого «сидора» шнуруєш, що конякою не підвезеш. А вивчишся, то яка нам з того користь буде? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 42).

2. Доставляти, додаючи до привезеного. На станції цілі кучугури навалено їх [буряків], і ще підвозять, скидають (Андрій Головко, II, 1957, 7).Малий текст

3. тільки док., неперех., безос., кому, розм. Те саме, що повезти 2. — Та що ти кажеш?.. Як тобі підвезло! (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 144). ' ♦ Підвезти візка див. візок.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 411.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Підвозити, -жу, -зиш, сов. в. підве́зти́, -зу, -зеш, гл. 1) Подвозить, подвести. Чого ж ти так далеко став? Підвозь ближче! 3) Провозить, провезти по пути. Сідай же, я тебе підвезу. Грин. І. 71. Станьте ви, братця, коней попасіте, мене підождіте, з собою візьміте, до городів християнських підвезіте. АД. І. 124. 3) підвезти во́за, москаля́.Малий текст Поддѣть, обмануть.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

1. Везти, довозити до певного місця, пункту яким-небудь транспортом когось, щось.
2. Доставляти, додаючи до привезеного.
3. Те саме, що повезти́.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Синоніми:

1. ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення),
2. ДОПРОВА́ДЖУВАТИ,
3. СПРОВА́ДЖУВАТИ,
4. ПРИСТАВЛЯ́ТИ,
5. ПОСТАВЛЯ́ТИ,
6. ПРИПРОВА́ДЖУВАТИрозм.,
7. ПРА́ВИТИрозм., ПРИПРАВЛЯ́ТИрозм., ДОПРАВЛЯ́ТИрозм., ДОСТАЧА́ТИрозм., ПРОВА́ДИТИдіал., ДОСТАРЧА́ТИдіал.;
8. ДОВО́ЗИТИ,
9. ПРИВО́ЗИТИ,
10. ПІДВО́ЗИТИ,
11. ЗАВО́ЗИТИ,
12. ПРИГАНЯ́ТИ[ПРИГО́НИТИ], НАДВО́ЗИТИрозм.,
13. ПРИКО́ЧУВАТИрозм. (якимсь транспортом);
14. ВИВО́ЗИТИ (звідкись куди-небудь);
15. ПОСТАЧА́ТИ, ПОДАВА́ТИ (перев. щось необхідне для безперервної роботи тощо);
16. ДОТЯГА́ТИ[ДОТЯ́ГУВАТИ]розм., ДОВОЛІКА́ТИрозм., ДОТА́СКУВАТИрозм. (з труднощами, насилу);
17. ПІДКИДА́ТИ

Ілюстрації