Блискання

Блискання, -ня, с. Сверканіе.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. БЛИ́СКАННЯ, я, сер. Дія за значенням блискати. Тіснота, галас, лайка, гуркіт возів, і знову чорна дорога в гори, блискання іскор, викресаних підковами, клекіт копит (Олесь Гончар, III, 1959, 82). БЛИСКАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом; поблискувати. Поле зеленілось, як оксамит зелений, росиночки блискали, сонечко зіходило (Марко Вовчок, I, 1955, 349); Надворі душно, як у пеклі, а на всьому небі блискає страшна блискавка і гримить грім (Нечуй-Левицький, II, 1956, 247); Там десь у темряві блискає вогнями санаторій (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 181); // Яскраво спалахувати. Поглянь — ракета йде до хмар І домни блискає пожар (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 41); * Образно. Коли ти дивився на море, твої очі робилися такими ж синіми і блискала радість, як у птиці в блакитних просторах (Андрій Головко, I, 1957, 78); // безос. Ніч. Гримить і блискає (Іван Франко, IX, 1952, 227); Тільки блискало у хмарах та ревли із гір потоки (Павло Тичина, II, 1957, 19). 2. чим. Уривчасто, з перервами світити; блимати (у 2 знач.). ♦ Блискати [очима (оком)] на кого — що — кидати погляд (погляди), поглядати на кого-, що-небудь. — Так він вас і прийме, командуючий.., — сказав Славко і пригнувся над столом, косо блискаючи оком на батька (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 75). 3. перен. Раптово з'являтися. — Дожену, — блискає думка Яреськові (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 316).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Блискання, -ня, с. Сверканіе.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

БЛИ́СКАННЯ, я, с. Дія за знач. бли́скати. Тіснота, галас, лайка, гуркіт возів, і знову чорна дорога в гори, блискання іскор, викресаних підковами, клекіт копит (Гончар, III, 1959, 82).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

блискання -я, с. Дія за знач. блискати. блискати — 1) (раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), мигати, виблискувати, блискоті[а]ти, розблискувати(ся); поблискувати, полискувати, зблискувати (злегка / час від часу блискати); проблискувати (слабко, невиразно блискати крізь яку… … Словник синонімів української мови блискати — кам, каш, кат, Пн. Блискати, поблискувати … Словник лемківскої говірки блискати — БЛИСКА|ТИ (1*), Ю, ѤТЬ гл. То же, что блистати: с нб҃си на кони(х) ˫авишасѩ анг҃ли. сблискающими ѡружьи. ГБ XIV, 141а … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) блискати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови світити — I (про вогонь, небесні світила, ліхтарі тощо випромінювати світло), світитися, горіти, променіти, променітися, променитися, промінитися, зоріти; мерехтіти, блимати, мигтіти, мріти, іскритися, тремтіти, тріпатися, мигати, полискувати, ряхтіти… … Словник синонімів української мови блеск — русск. цслав. блѣскъ αὑγή, сербохорв. бли̏jесак, словен. blȇsk, др. чеш. blesk, польск. blask. Связаночередованием гласных со ст. слав. бльштати ἀναστράπτειν, блискати στίλβειν (Супр.), русск. цслав. блисцати(Остром.). Родственно лит.… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

Ілюстрації

x140px