Хурія
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:09, 16 листопада 2018; Bskhrystenko.im18 (обговорення • внесок)
Хурія, -рії, ж. 1) Мятель. 2) Ругня и драка.
Сучасні словники
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 420.
- Мятель. Ні в світі не поїду уночі, як хурія на дворі, бо трохи не наложили головою. О. 1862. V. 66. На дворі хвижа та хурія. Ном. № 6851.
- Ругня и драка. Ну вже, діти, ховайте усе, бо батько іде, іще й барана веде, то певно якусь хурію підійме. От лиха година та нещаслива мені з ним: де нап’ється, а усе додому іде. Рудч. Ск. ІІ. 130.
- Хуртовина, сильна сніжна буря.
- Дуже розсерджена людина.
Дивіться також: Хурта
Ілюстрації
|
|
|
|
