Судящий

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СУДЯ́ЩИЙ, а, е, заст. Який чинить суд. Почала [хазяйка] ївзі розказувати, як у судящих панів поводиться (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 282); // у знач. ім. судящий, щого, чол. Суддя. Вийшов судящий, на всіх позирнув (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 477).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 829.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Судящий, -а, -е. 1) Судящій, судья. Кв. 2)? Твоя мамуня.... у судящім гробі. Гол. III. 273. См. Судній 3.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

судящий -а, -е, заст. Який чинить суд. || у знач. ім. судя́щий, -щого, ч. Суддя.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Судящий.jpg Судящий1.jpg Судящий2.jpg Судящий3.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Суддя́ — людина, яка чинить суд, судить, тобто висловлює обов'язкову для інших людей думку щодо їх вчинків, згідно закону.

Професійний суддя є посадовою особою, наділеною виключними повноваженнями на здійснення правосуддя.

[1]