Жбанок
Жбанок, -нка, жбанчик, -ка, жбанчичок, -чка, м. Ум. отъ жбан.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. ЖБА́НОК див. дзбаник. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 514.
ДЗБА́НИК, розм. ЖБА́НИК, а, чол. Зменш. до дзбан, жбан. Ступив на поріг — бачу в хаті незнайомого чоловіка.. Сидить, молоко із жбаника п'є (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 59). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 264.
ДЗБАН, ДЖБАН, розм. ЖБАН, а, чол. Глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу і т. ін. Принесли йому [Василеві] дзбан води, хліба і ще дечого до іди і, виходячи, замкнули за собою двері на ключ (Іван Франко, I, 1955, 172); За скляними дверцями [шафи] стояли чудернацькі пляшки та жбани (Нечуй-Левицький, III, 1956, 15); Мед налили в срібний старовинний дзбан (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 73); Підвеселились ми з дідом із того високого горластого джбана (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 180); Косар виходить на стерню, бере джбан й знову йде до гнізда (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 144); Розстелили дівчата килими, принесли високі жбани з виноградним прозорим вином (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 130); * У порівняннях. Виріс [баклажан] тут, неначе жбан! (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 35).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Жба́нок, -нка, жба́нчик, -ка, жба́нчичок, -чка, м. Ум. отъ жбан.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЖБА́НОК див. дзба́ник. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 514.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
ЖБАН — муж. обручная посудина кувшином, высокая, кверху поуже, с навешенной крышкой, резною ручкою и таким же рожком, рыльцем или носком, для кваса и браги; коновка. Жбанец, жбанок, жбанчик. жбаночек, жбанушка, умалит.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
{{#ev:youtube| pxorbCCJD5Q}
