Знудити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:03, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Зну́ди́ти, -джу, -диш, гл. 1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину. Чуб. V. 557. 2) — чим. Почувствовать, что надоѣло, опротивѣло что. Ти весела, світом рада, тобі милий світ!.. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш. Рудан. І. 30.
