Келеп

Ке́леп, -па, м. 1) Чеканъ. (Голота) до його прибуває, келепом міжи плечи грімає. ЗОЮР. І. 18. Чи не роскололи ляхи мені голови шаблями да келепами? К. ЧР. 116. 2) Палка съ рукояткой, преимущественно въ родѣ молотка. Взявши келеп в руки... потягну і доберуся сяк то так в Теплиці. Мкр. Н. 14. 3) Черепаха. Мнж. 182. Ум. Келепець. Із під поли позлотистий келепець виньмає, по столу три рази затинає. ЗОЮР. І. 319.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) http://sum.in.ua/ Тлумачення слова у сучасних словниках КЕ́ЛЕП, а, чол. Старовинна ручна зброя, що має форму молота, насадженого на довгий держак. Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (Іван Котляревський, I, 1952, 258); Ремісничі сотні простували через Соборний майдан.., озброєні самопалами, шаблями, келепами, списами (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 380); * У порівняннях. Наче хто келепом ударив Йосипа по голові... (Панас Мирний, IV, 1955, 36).

Ілюстрації

|style="width:20%; padding-top:1em;"|

Медіа

.

==Джерела та література==Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 139.