Ошукати

Ошукати, -ся. 'См. Ошукувати, -ся.

'Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Ошукувати, кую, єш, сов. в. ошука́ти, ка́ю, єш, гл.

Обманывать, обмануть. Чуб. І. 170. Не йми віри запорожцям — вони тебе у очевидьки ошукують К. ЧР. 301. Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів. МВ. ІІ. 21.

Сучасні словники

'Академічний(1970—1980) Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОШУКУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШУКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати. — Не вийде, — категорично заперечив Черниш. — Народи порозумнішали. Тепер вони не дозволять ошукувати себе (Олесь Гончар, III, 1959, 420); Ідуть вона дорогою, Стали почувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати... (Степан Руданський, Тв., 1950, 121); Хіба вона може ошукати, хіба можуть сказати неправду її чесні очі? (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 78).

2. Дійти нечесно, вдаючись до обману, шахрайства; обдурювати. Ось они [вони] позаводили шинків без ліку, стали ошукувати вас усілякими способами (Іван Франко, I, 1955, 125); Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів (Марко Вовчок, I, 1955, 280).

'Словопедія. Літературне слововживання

Ошукувати, ошукати, розм. Обдурювати, діяти нечесно: ошукувати (ошукати) покупця.

Ілюстрації