Уживатися

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:52, 13 листопада 2018; Yvvitovshchyk.fpmv18 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Ужива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. ужитися, уживуся, -вешся, гл. 1) Употребляться, употребиться, потребляться. Я хочу видіти, як моє добро уживатиметься. Федьк. 2) Уживаться. З відьомським кодлом не вживешся. Рудч. Ск. II. 177. УЖИВАТИСЯ 2 (ВЖИВАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., УЖИТИСЯ (ВЖИТИСЯ), уживуся, уживешся, док.

1. з ким. Живучи, працюючи, перебуваючи певний час разом, звикати один до одного; зживатися з ким-небудь або між собою, налагоджувати мирне життя. — Чула я, що й по три невістки з дітворою вкупі вживались (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 316); Ніхто не вірив, що Груня вживеться з свекрухою (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 224); На велику досаду цариці і панства — Сковорода не міг ужитися з ними (Павло Тичина, III, 1957, 214); Минулого року вона вийшла заміж. Та з чоловіком не вжилася (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 215); // без додатка. Співіснувати (про тварин, рослини і т. ін.). В [Біловезькій] Пущі уживається 856 видів деревних, чагарникових і трав'яних рослин (Наука і життя, 1, 1966, 32).

2. де, у що. Звикати до життя на новому місці, в нових умовах; пристосовуватися. Незважаючи на якусь невидиму стіну, що виникала між ним і мешканцями Дорнау, капітан звикав до цього міста, вживався в нього (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 8); Вона відразу вжилася в гірську атмосферу і ввела в неї дітей (Гнат Хоткевич, II, 1966, 12); — Сумуєш, господине? — питає циганка і сідає біля її ніг. — Важко ужитися орлиці в неволі (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 25); Вона подумала, чи не з ледарів хлопець, що, не ужившись на одній роботі, шукає іншої, легшої, як то часом здається збоку (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 193).