Осинити

Осини́ти, -ню́, -ниш, гл. Окрасить въ синій цвѣтъ. Ми давали ниток осинити аж , три хунти. Пирят. у. 1. Робити рукою знак хреста над ким-, чим-небудь; хрестити. — То все буде гаразд, — полегшено осіняє себе [о. Вікентій] хрестом (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 280); [Тетяна Петрівна:] Вночі вінчалась я з Івасиком, таємно... Ні батька на вінчанні не було, ні мати нас хрестом не осінила... (Сава Голованівський, Драми, 1958, 10).

2. перен., уроч. Благословляти, надихати на які-небудь важливі дії, заходи і т. ін. Радянські письменники з честю захистили в упертій ідеологічній боротьбі прапор соціалістичного реалізму, який нині осіняє не тільки нашу вітчизняну літературу, а й творчі позиції.. всіх прогресивних художників світу (Радянське літературознавство, 5, 1958, 7); Червоний.. прапор дев'ятсот п'ятого року забагрянився кров'ю Жаданівського і ще ста п'ятьох та осінив першу Раду робітничих депутатів міста Києва (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 14).

3. перен., книжн. Освітлювати, осявати. Лице його палало тим натхненням, яке осіняло його в будь-якій гуртовій роботі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 333); Мій боже милий, Даруй словам святую силу — Людськеє серце пробивать, Людськії сльози проливать, Щоб милость душу осінила (Тарас Шевченко, II, 1963, 116); // рідко. Зненацька появлятися, виникати (про думку, здогад і т. ін.). Думав [Нестеренко],.. не знав, як бути. І нарешті його осінила геніальна думка (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 180); Кинувся [Пантелій] назад в приміщення, що вже заповнялося вогнем та димом. Але по дорозі осінила догадка. Знову повернувся назад