Пірат

Зміст 1. Сучасні словники 1.1 Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)'''Академічний тлумачний словник (1970-1980)''' 1.2 Словопедія. Словник іншомовних слів.'''Словник іншомовних слів''' 2. Етимологія назви

Сучасні словники

ПІРА́Т, а, чол., іст. Морський грабіжник, розбійник. [Долорес:] Він ..жив контрабандою... а часом плавав з піратами... (Леся Українка, III, 1952, 332); На морях купців підстерігали морські розбійники (пірати) (Історія середніх віків, 1955, 73); * У порівняннях. Вночі, скрадаючись, мов пірати, набравши розгін, пройшли [судна] Керченську протоку (Олесь Гончар, II, 1959, 273); // перен., розм. Той, хто грабує, винищує і т. ін.; поводить себе, як розбійпик. Фашистські повітряні пірати з винятковою люттю накинулись на цю гідростанцію (Яків Баш, На землі.., 1957, 34); Геть з Кореї, гангстери, пірати! Вам помститься звільнений Сеул! (Микола Шеремет, Щастя.., 1951, 4). ]] [[Словник іншомовних слів

ПІРАТ (ч.р.) - морський грабіжник; розбійник, корсар. Той, хто грабує, винищує і т. ін., поводить себе, як розбійник; бандит, гангстер.|]]

Етимологія назви

Походить від ст.-франц. pirate, з лат. pirata (моряк, пірат), далі з грец. πειρατής (розбійник) від πεῑρα (спроба), далі від праіндоевр. * Per- (намагатися).