Чаплія

Чаплія, -лії, ж. 1) Сковородникъ, которымъ беруть сковороду. Кухарка чаплію вхопила. Котл. Ен. 2) См. Лук 3.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Чаплія́[1], заст. чеплія́[2] (біл. чапяла́, рос. ча́пельник, сковоро́дник) — кухарський пристрій для перенесення гарячої сковороди — залізний гачок з дерев'яним держалном (воно називалося «чаплиїльно»)[3]. Слово чаплія (раніша форма чеплія) походить, ймовірно, від дієслова чепіти — «хапати», «чіпати», «згинати»[4].

До поширення кухонних плит, коли їжу готували в печах, сковороди робили без ручок. Чаплія слугувала для знімання сковороди з вогню, або садіння й діставання її з печі. Зараз чаплію майже не використовують. За нею челядь покотила, Схвативши хто що запопав: Кухарка чаплію вхопила, Лакей тарілками шпурляв (Іван Котляревський, I, 1952, 182); — Так он яка у них релігія і які молитви? — усміхнулась Орися і, взявши чаплію, посадила в піч сковороду з рибою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 513).