Січка

Січка, -ки, ж. 1) Рѣзка изъ солоны на кормъ скоту. Коли копі їдять і набік глядять? Як січку їдять. Ном. № 5090. 2) Монисто изъ коралловыхъ обрѣзковъ. 1. Дрібно нарізана солома або дрібно нарізане сіно, що йдуть на годівлю худобі. Дівки до прядіння засіли, а слуги січку різати пішли на тік... (Іван Франко, XIII, 1954, 65); Оля почистила в хліві, замішала солом'яної січки з дрібно покришеним буряком (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 93); Сінну січку змочують теплою водою, змішують з соковитими чи концентрованими кормами і згодовують худобі (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 638); // Подрібнена маса інших рослин. Очеретяна січка на апаратах безперервної дії перетворюється в целюлозу (Робітнича газета, 19.IX 1963, 1); // перен. Те, що нагадує дрібно нарізану солому тощо. Вони ходили від ятки до ятки.., обкидали один одного паперовою січкою (Леся Українка, III, 1952, 621); * У порівняннях. Гостра, холодна вода морозною січкою скалок врізається в лиця рибалок, на голови люто спада (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 268). ♦ Нарізати (утяти) січки — зробити що-небудь недоречне, безглузде. Дорош швидко застебнув шинелю, шепнув Оксенові на вухо: — Чує моє серце — наріже він січки. Наглядай там за ним (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 172); Ну, вже утяв ти нам січки: Є чим пом'янути! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 140); Не вартий [і] торби січки (торби з січкою) хто, що — хто-, що-небудь нікуди не годиться, не має ніякої цінності, ніякого значення. Їх балаканка.. неварта й торби січки (Іван Франко, XVI, 1955, 9); Найфайніший легінь без кавалка поля, коня й корови не є вартий торба з січкою (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 146); Сікти на січку кого — нещадно винищувати, рубаючи, шматуючи і т. ін. кого-небудь. — То міномети 82! Шура пригадала, що саме такими мінометами командує Юрась. — Вони страшні? — Січуть німців на січку (Олесь Гончар, III, 1959, 171).

2. Подрібнені зерна, подрібнені крупи, В шеретованому насінні повинно бути не більше як 3% нешеретованого і 5% січки, тобто роздрібненого ядра (Екстраційний метод добування олії.., 1958, 17); Рисова січка.

3. розм. Різкий вітер із снігом у вигляді дрібних зернинок. Просили [люди] більших снігів, жорстокіших морозів, скаженої снігової січки.., щоб замело того німака на віки вічні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 461).

4. заст. Намисто з коралових обрізків. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}