Квасний

Ква́сни́й, -а, -е. Кислый. Оце вигині квасні, а це солодкі. Каменец. у. Квасне́ тісто. Кислое тѣсто, а также небольшое количество тѣста, оставляемаго въ квашнѣ для слѣдующаго раза. Каменец. у.

Сучасні словники

КВАСНИ́Й, а, е.

1. Прикм. до квас 1. Квасний запах; Квасні хлібці. ♦ Квасний патріотизм, ірон. — схиляння перед відсталими формами життя й побуту своєї країни, вихваляння всього свого й відкидання чужого. Сатиричне висміювання квасного «патріотизму» тут [у поемі «Сон»] полягає в суперечності між словами й ділами псевдопатріотів (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 167).

2. розм., рідко. Те саме, що кислий. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 124); Солонину їм, квасним молоком попиваю (Василь Стефаник, III, 1954, 39).

3. перен., розм., рідко. Незадоволений, кислий (про вираз обличчя). — Іду, — сказав панотець з квасною міною (Іван Франко, II, 1950, 368). http://sum.in.ua/s/kvasnyj Квасний — річка в Українських Карпатах, у межах Рахівського району Закарпатської області. Ліва притока Білої Тиси (басейн Дунаю). https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9_(%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0)

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}