Терпуг

Терпу́г, -га́, м. 1) Напильникъ. 2) Инструментъ для сглаживанія концевъ гвоздей внутри сапога. Сумск. у.

Сучасні словники

ТЕРПУ́Г

1. Сталевий брусок із насічкою, вид напилка:

Де-не-де в порожнім корпусі цеху, скрегочучи, пиляли терпуги (Іван Ле, Мої листи, 1945, 212). 
Складні деталі, які можна було виточити лише на спеціальних станках, він виточував та полірував терпугом у лещатах (Вітчизна, 1962).  

• У порівняннях:

Язик тещі запрацював, як терпуг (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 22).

2. Шевське знаряддя для згладжування кінців цвяхів у середині взуття.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах [Електронний ресурс]. — Том 10, 1979. — Стор. 98. - Режим доступу: http://sum.in.ua/p/10/98/2