Становий

Становий, -вого, м. Становой приставь. Вони були становими в одному стані. Грин. ІІ. 332.

Сучасні словники

СТА́НОВИ́Й

1. Стос. до стану

• Зумовлений приналежністю до якого-небудь стану:

Українська шляхта і козацька старшина сподівались забезпечити собі станові економічні і політичні привілеї, зберегти у своїх руках 
адміністративні і судові органи влади (Історія УРСР, I, 1953, 256).
Революція не лишила каменя на камені від станових і класових привілеїв експлуататорів (Програма КПРС, 1961, 10).

2. Заснований на поділі суспільства на стани; власт. суспільству, поділеному на стани:

 Герої творів Квітки-Основ'яненка — це здебільшого селяни, сільські дівчата й парубки, що зазнають горя від панів-кріпосників, 
 майнової і станової нерівності (Радянське літературознавство, 3, 1971, 27). 

• Власт. привілейованим станам, який ґрунтується на зневажливому ставленні до інших станів:

Мало кого поважала [Зоня] з сільських священиків. Вважала їх за тюхтіїв, позбавлених добрих манер, але почуття станової солідарності 
не покидало її ніколи (Ірина Вільде, III, 1968, 93).

Ілюстрації

Медіа Див. також Джерела та література Словник української мови: в 11 томах [Електронний ресурс]. — Том 9, 1978. — Стор. 646. - Режим доступу: http://sum.in.ua/p/9/646/2 Зовнішні посилання