Океан
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:46, 8 листопада 2018; Sykvasnytska.fpmv18 (обговорення • внесок)
Океан, -ну, м.
Зміст
Словник Грінченка
Океан, -ну, м. Океанъ. Океан колишеться ревучий. К. МБ. II. 124
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- Водний простір, що вкриває більшу частину земної кулі й поділяє суходіл на материки та острови. Світовий океан займає величезні простори земної поверхні (Наука і життя, 1, 1960, 24); — Ну, куди тобі звідси: глянь, яка благодать!.. — Тиха, безбуряна заводь, — іронічно кидає Мамайчук.. — Для кого заводь, а для кого берег Світового океану (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 335);
- Про щось безмежне, неосяжне. Я, пливучи сюди, багато думав, то був великий океан думок... (Леся Українка, III, 1952, 42); Повний місяць, як матове сонце, осявав океан хребтів (Олесь Гончар, III, 1959, 124); Навколо хвилювався пшеничний океан (Олесь Донченко, VI, 1957, 40).
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
Головна частина гідросфери, солона водна оболонка, що покриває 71% поверхні Землі (361 млн. км2); об'єм 1,4 млрд. км3, середня глибина - 3704 м; водні запаси океану становлять 97,2% кількості води, наявної у гідросфері;