Океан

Океан, -ну, м.

Словник Грінченка

Океан, -ну, м. Океанъ. Океан колишеться ревучий. К. МБ. II. 124

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Водний простір, що вкриває більшу частину земної кулі й поділяє суходіл на материки та острови. Світовий океан займає величезні простори земної поверхні (Наука і життя, 1, 1960, 24); — Ну, куди тобі звідси: глянь, яка благодать!.. — Тиха, безбуряна заводь, — іронічно кидає Мамайчук.. — Для кого заводь, а для кого берег Світового океану (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 335);
2. Про щось безмежне, неосяжне. Я, пливучи сюди, багато думав, то був великий океан думок... (Леся Українка, III, 1952, 42); Повний місяць, як матове сонце, осявав океан хребтів (Олесь Гончар, III, 1959, 124); Навколо хвилювався пшеничний океан (Олесь Донченко, VI, 1957, 40).

Ілюстрації