Таємничий
Таємничий, а, е. 1) Таинственный. Мир. ХРВ. 353. К. Досв. 71. Чули вони дивне таємниче слово. К. Псал. 189.
Сучасні словники
ТАЄМНИЧИЙ - термін, що має декілька значень:
- повнений таємниць; загадковий, невивчений:
"Манив до себе [сад] розкішним холодам, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя", - Іван Франко, 1951 р.;
- оповитий таємницею (про людину):
"Ця розмова... загострила цікавість до таємничої постаті вченого", - Юрій Смолич, 1958 р.;
- якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний:
"Таємнича доля судила Олені опинитись на чужій стороні хутко", - Пантелеймон Куліш, 1969 р.;
- який свідчить про наявність таємниці; який містить таємницю:
"Не забудьте ж, що умовлено, — боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій і подав нам свою холодну долоню", - Олесь Досвітній, 1959 р.;
- рідко: те саме, що таємний:
"З матір'ю держав він [Ласкаро] раду Таємничую, на мигах, Як би того Атта Троля Приманити і забити", - Леся Українка, 1954 р.
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах [Електронний ресурс]. — Том 10, 1979. — Стор. 14. - Режим доступу: http://sum.in.ua/p/10/14/2
