Потяг
Потяг, гу, м.
1) Влеченіе, побужденіе, стремленіе. У його потяг до танців та до скоків. Рк. Левиц.
2) Доходъ, прибыль. Нема потягу. Н. Вол. у.
3) Поѣздъ.
4) Ремень у сапожниковъ, которымъ придерживается сапогъ или доска на колѣняхъ. Вас. 161.
5) Длинная и узкая полоса бураковъ или иного посѣва, далеко потянувшаяся въ поле. Рк. Левиц.
6) мн. Потягиваніе. Потяги напали мене. Н. Вол. у. (Лобод.).
Сучасні словники
Потяг - термін, що має декілька значень:
- настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь.
"Багато дум тривожило молоду Радюкочу голову в тій хатині! І він почував у собі силу й потяг до того, щоб розкинуть свої думи між людьми", - Іван Нечуй-Левицький, 1956;
- посилена, непереборна схильність до кого-небудь, настійна потреба спілкуватися з певною особою.
"З тієї хвилини, коли він.. відчув, що у своїй безпорадності вона шукає опору навіть у нього, щось буквально поробилося з Бронком. Відчував потяг до Ольги Річинської", - Ірина Вільде, 1958;
- поїзд.
"Погрюкуючи та мигтячи осяяними вікнами, промчався потяг, перепиняючи Свиридові дорогу", - Михайло Коцюбинський, 1955.
Ілюстрації
Див. також
Джерела та література
Академічний тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]: http://sum.in.ua/p/7/436/1