Таємничий

Таємничий, а, е. 1) Таинственный. Мир. ХРВ. 353. К. Досв. 71. Чули вони дивне таємниче слово. К. Псал. 189.

Сучасні словники

ТАЄМНИЧИЙ - термін, що має декілька значень:

• повнений таємниць; загадковий, невивчений.

"Манив до себе [сад] розкішним холодам, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя", - Іван Франко, 1951 р.;

• оповитий таємницею (про людину).

"Ця розмова... загострила цікавість до таємничої постаті вченого", - Юрій Смолич, 1958 р.;

• якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний.

"Таємнича доля судила Олені опинитись на чужій стороні хутко", - Пантелеймон Куліш, 1969 р.;

• який свідчить про наявність таємниці; який містить таємницю.

"Не забудьте ж, що умовлено, — боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій і подав нам свою холодну долоню", - Олесь Досвітній, 1959 р.;

• рідко: те саме, що таємний.

"З матір'ю держав він [Ласкаро] раду Таємничую, на мигах, Як би того Атта Троля Приманити і забити", - Леся Українка, 1954 р.

Ілюстрації

Джерела та література

Академічний тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]: http://sum.in.ua/p/10/14/2