Злюбити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:45, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Злюби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Полюбить. Його козаки злюбили. ЗОЮР. І. 216. Бодай тебе мій миленький инша не злюбила. Мет. 64. Голубонька вбив, голубку злюбив. Лавр. 81. 2) Він злюбив, вона злюбила. Ему, ей понравилось. Дали Христу ім’я Петро, Божа Мати не злюбила. Гол. IV. 549. Не злюбив собі місця. Ном. № 10248.
