Скло
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:15, 7 листопада 2018; Sykvasnytska.fpmv18 (обговорення • внесок)
Скло, -ла, с. Стекло.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СКЛО, а, сер.
1. Прозора речовина, яку одержують плавленням і хімічною обробкою кварцового піску з деякими іншими домішками. В республіці поряд із значним зростанням виробництва основних будівельних матеріалів — цементу, шиферу і скла різко збільшується випуск місцевих будівельних матеріалів (Наука і життя, 12, 1957, 4); Невеличка чарка з грубого зеленого скла лежала перекинута (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 20); 2. Виріб із такої речовини. Керосинова невеличка лампа без скла блимала на столі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 288); На дерев'яному стовпі гасовий ліхтар з закопченим склом (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 25); Лікар знімає пенсне і обережно протирає скло хусточкою (Олесь Донченко, II, 1956, 78);
Фразеологічний словник української мови
Чистий, як скло див. чистий; Як скло - бездоганний у моральному відношенні. Було п'є [Нечипір] ніч, гуляє, з парубками бурлакує, а удень як скло перед хазяїном (Кв.-Осн., II, 1956, 101); Нас тут триста, як скло! Товариства лягло! І земля не приймає (Шевч., II, 1963, 8).