Вдовувати
Вдовувати, -вую, -єш, гл. = Удовувати.
Сучасні словники
ВДОВУВА́ТИ (УДОВУВА́ТИ), ую, уєш, недок. Бути, жити вдовою, вдівцем. Живе вона сама собі, вдовуючи, і хлопчик у неї (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 518).
Див. також
вдовува́ти (дієслово, недоконаний вид) НЕОЗНАЧЕНА ФОРМА вдовува́ти Однина Множина ДІЙСНИЙ СПОСІБ ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1-а особа вдову́ю вдову́ємо, вдову́єм 2-а особа вдову́єш вдову́єте 3-я особа вдову́є вдову́ють МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. вдовува́в вдовува́ли жін. р. вдовува́ла сер. р. вдовува́ло ДАВНОМИНУЛИЙ ЧАС чол. р. вдовува́в був вдовува́ли були́ жін. р. вдовува́ла була́ сер. р. вдовува́ло було́ МАЙБУТНІЙ ЧАС 1-а особа вдовува́тиму / бу́ду вдовува́ти вдовува́тимемо, вдовува́тимем / бу́демо вдовува́ти 2-а особа вдовува́тимеш / бу́деш вдовува́ти вдовува́тимете / бу́дете вдовува́ти 3-я особа вдовува́тиме / бу́де вдовува́ти вдовува́тимуть / бу́дуть вдовува́ти УМОВНИЙ СПОСІБ ТЕПЕРІШНІЙ / МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. вдовува́в би вдовува́ли б жін. р. вдовува́ла б сер. р. вдовува́ло б ДАВНОМИНУЛИЙ ЧАС чол. р. був би вдовува́в були́ б вдовува́ли жін. р. була́ б вдовува́ла сер. р. було́ б вдовува́ло НАКАЗОВИЙ СПОСІБ (ти) вдову́й (ми) вдову́ймо (ви) вдову́йте ДІЄПРИСЛІВНИК ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС вдову́ючи МИНУЛИЙ ЧАС вдовува́вши АКТИВНИЙ ДІЄПРИКМЕТНИК ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
МИНУЛИЙ ЧАС
ПАСИВНИЙ ДІЄПРИКМЕТНИК
БЕЗОСОБОВА ФОРМА
https://www.yenotes.com/uk/words/conjugation/search/?word=вдовува́ти&lang=uk
Іншими мовами
live as a widow https://translate.google.com/?hl=ru#uk/en/вдовувати vivir como una viuda https://translate.google.com/?hl=ru#uk/es/вдовувати
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}