Шепотатися

Шепота́тися, -чу́ся, -чешся, гл. = Шептатися. Молодиці шепоталися довгенько собі. МВ. (О. 1862. І. 84). Шепочеться з калиною о давній годині. Шевч. 438.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 441.

ШЕПОТАТИСЯ, очуся, очешся і ШЕПОТІТИСЯ, очуся, отишся, недок. Те саме, що шептатися. Молодиці шепоталися довгенько собі, а там і поснули (Марко Вовчок, I, 1955, 157); Уночі йому не спалося, важкі думки клопотали йому голову... А тут ще чує: батько-мати шепочуться між собою (Панас Мирний, IV, 1955, 36); В напівтемному коридорі важко було розглядіти, хто шепочеться, сидячи на підвіконні (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 196); За столом кілька секунд про щось шепотілися, і тоді Карпо Чумак голосно відповів на матросове привітання (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 77); Частіше зупиняються легіні з дівками коло перелазів, шепочуться щось на вухо (Гнат Хоткевич, II, 1966, 24); Урядовці шепотілись, що тепер їм моторошно їздити по селах за податками, бо емісарові Сі Яню, як той їздив, одрізали косу й нігті та забрали увесь стягнений ним податок (Олесь Досвітній. Гюлле, 1961, 187); Понад ставом увечері Шепочеться осока, Дожидає в темнім гаї Дівчинонька козака (Тарас Шевченко, I, 1951, 234); Сміються фіалочки гожі, Глядять в небеса на зірки, І тихо шепочуться рожі (Леся Українка, IV, 1954, 80); Микола зупинився у оглянувся довкола, прислухався. Ніде нікого. Шепочуться достигаючі хліба (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 219); Шепочеться листя в колгоспних садах, І пахне димком тракторів (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 32); Задумливо шепочуться над школою ставні осокори (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 3); * Образно. Шумить, шумить весела путь, шепочуться з асфальтом шини... Це золоте зерно везуть до елеваторів машини (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 78).

Ілюстрації