Дьорка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:55, 5 листопада 2018; Avshchyra.fitu18 (обговорення • внесок)
Дьорка, -ки, давати / дати (врізати) драла (драпака, дьору і т.ін.), зневажл.
1. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Українські присл.і); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П. Загребельний); Хлопчина ковзнув по стовбуру додолу, дав дьору, ніби його й не було тут (Є. Гуцало). давати драпка. Пан совітник скоро перечує, що вона ≤жінка≥, пошукує за ним, зараз дає драпка (І. Франко). дати дьорки. Становий поїхав, а їх ≤Чіпку з товариством≥ звелів ще кріпше держати ≤в чорній≥, щоб не дали, бува, дьорки (Панас Мирний).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
x140px | x140px | x140px |
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Український Фразелогічний Словник. З лексикографічної системи „Словники України”.
- Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 461.
