Ризка
Ри́зка, -ки, ж. Половина загона отдѣленная во владѣніе другому лицу. Черниг. г.
Сучасні словники
Ризка 1. церк. Верхнє вбрання священика, яке вдягається під час богослужіння. Благочинний надів ризи й почав читати молитви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 110); Січовий панотець Микита нашвидку, підтикавши ризи, з-під яких видно було добрячу козацьку шаблю, окропив святою водою козацькі лави (Яків Качура, Вибр., 1947, 214); Молоденький священик, призначений в Раїм на парафію, одягнув ризу, і почалася похоронна відправа (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 257); * У порівняннях. Черкне хто сірник, — і на мить виткнеться з пітьми з десяток сірих облич, здригнеться молочний туман і заграє, як риза в церкві, жовта осіння галузка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 71).
2. Парадний одяг царів. А він собі [цар Давид], узявшись в боки, ..В червленій ризі похожає [походжає] (Тарас Шевченко, II, 1963, 91).
3. Металеве покриття, оздоблення на іконах, що залишає відкритими лише зображення обличчя та рук; оклад. Ганна Федорівна послала його молодій образок в срібній позолоченій ризі (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 117); В церкві було темно й сумно; одна лише лампадка миготіла перед образом пречистої матері,.. граючи блищиками на срібній ризі (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 66).
4. заст., поет. Взагалі одяг. Їхала [Катерина] селом серед святочно вбраних людей, їхала на велике посміховище, а людям хотілося на коліна падати, мовби мадонну на осляті побачили в ризах срібносніжних (Гнат Хоткевич, II, 1966, 258); * Образно. День уже гас. Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві з золотом ризи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 319); Верби жовтіли і слали на блакить води золоті ризи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 452).
Ілюстрації
