Глибоко

Глибоко, нар. Глубоко. Глибоко оре. Ном. № 5600. Глибоко тут брести, шукаймо иншого місця. Сравн. степ. Глибше. Риба шука де глибше, а чоловік де лучче. Ном. № 9840. Ум. Глибоченько.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Присл. до глибокий. Глибоко в долині блакитна Спокійна річка біжить (Леся Українка, IV, 1954, 94); У вогкий пісок глибоко вбито вербового кілка (Олесь Донченко, V, 1957, 7); Ці кручі йому теж залишилися глибоко в пам'яті (Яків Баш, Вибр., 1948, 12); За своїм характером народна художня творчість є глибоко реалістичною (Мистецтво, 6. 1955, 6).

2. у знач. присудк. сл. Про значну відстань вглиб, про велику глибину. Там-то глибоко — жабі по око (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 322); — Ух, глибоко! Ух, глибоко! Гляди, не втопися ще (Панас Мирний, III, 1954, 107).

Орфографічний словник української мови

глИбоко

• прислівник
• незмінювана словникова одиниця
• форма з наголосом на другому складі 'глибоко' вживається рідко

Ілюстрації