Гожий

Гожий, -а, -е. 1) Хорошій, красивый. Ой мій сину гожий, женися небоже! Ном. Така красна, коби рожа, як тополя, така гожа. Чуб. ІІІ. 38, 2) = Погожий 1. Гожа вода. 3) Благопріятный, удобный. Гожого часу підожду. Звінчав дітки однолітки в гожий час. Нп. 4) Нужный, годный. На́ тобі, небоже, що мені не гоже. Ном.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГО́ЖИЙ, ГОЖ. а, е.

1. нар.-поет. Гарний на вроду; вродливий (про людину). Ой, не жаль би мені воза, мені воза, Коли б дівка була гожа, була гожа! (Укр.. піспі, II, 1955, 211); Не призналася [учителька], що вже не раз проводила очима цього.. гожого хлопця (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 70); Як один, ідем ми, кожний дуж і гож. То моя шахтарська молодість проходить, смугла і рум'яна, по стежках із рож (Володимир Сосюра, Вибр., 1944, 249); // Який має привабливий вигляд; красивий (про предмет). Процвітала рожа Супроти вікна, Запашна та гожа, Пишна та рясна! (Павло Грабовський, I, 1959, 162); // Чистий, свіжий (про воду). Бувай здорова як риба, гожа як вода, весела як весна, робоча як бджола, багата як земля (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 309).

2. розм. Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору року). Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 273); Видно, буде добрий урожай, Бо такий хороший, гожий май! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 187).

3. розм. Який годиться для чого-небудь; придатний. — Хоча й [хоч] ця позиція для пострілів і гожа, — зауважив Чарнецький, — але захисту для гармат тут нема й дати його неспромога, а се небезпечно (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 41); Оце ж то теє: на, небоже, Те, що мені не гоже (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 38); — А ми вже старі та й до колгоспу не гожі. — Так я гожий, — вихватився Василь (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 29); Каже брат: — До армії ти, звичайно, гож! Ну, а дома з матір'ю залишиться хто ж? (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 91).

Ілюстрації