Моглиці
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:11, 5 листопада 2018; Aohryhorieva.fpmv18 (обговорення • внесок)
Мо́глиці, -ць, ж. мн. = Могилки. Чуб. VII. 551.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 773.
МОГЛИЦІ, лок, мн.
1. діал. Кладовище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає (Словник Грінченка); Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Григорій Косинка, Новели, 1962, 178).
2. етн. Те саме, що проводи 2. Було, прийде [Параска] між люди на одну годину, сумна, наче з могилок (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 113).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 773.
