Зикати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:31, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Зикати, -каю, -єш, сов. в. зикнути, -ну, -неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів ще став зикати на його. Чуб. II. 8. Як не крикне, як не зикне. НВолын. у. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає. Шевч. 60.