Старуватий

Старуватий, -а, -е. Довольно старый человѣкъ. Рк. Левиц.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СТАРУВА́ТИЙ, а, е. Який має ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 3 знач.). Просто проти дверей на низенькому стільчикові сиділа Василина Лойко, старувата жінка з брезклим обличчям (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 42); Покрівля.. старувата, злягла, веленим мохом узялася на північному причілку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 387).

Ілюстрації