Бабник

Бабник, -ка, м. 1) Сосудъ, въ которомъ пекутъ баби. См. баба 21. 2) = Бабинець. Подольск. г. Шейк. Бабник (синоніми — бабинець, гінеконіт) — одна з трьох частин тридільного храму. Назва походить від українського слова «Баба», тобто у церкві в бабинці стояли жінки. Бабинець входить у канонічну, тридільну систему планування православного, переважно дерев'яного храму — бабинець, нава, вівтар. Церква була зовсім порожня, тільки в бабинці стояли три баби в намітках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); З усіх кутків бабинця, як на знак, починають баби голосно сякатися (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 88). БАБИ́НЕЦЬ, нця, чол. Окреме місце в церкві, де стоять жінки.