Дур
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:56, 4 листопада 2018; Avholota.im18 (обговорення • внесок)
Дур, -ру, м. 1) Глупость. З великого рузуму у дур заходить. Ном. № 6359. Панський дур. О. 1861. XI. 109. 2) Одуреніе. До дуру всі тоді пили. Котл. Ен. Дур напав від хмелю. Мкр. Н. 36. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
