Гебель

Гебель, -бля, м. = Гембель. Після гебля сокирою. Ном. № 6396.

1. розм. Те саме, що рубанок. Почини рубати Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 110); Викрикуючи арію з «Трубадура», цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 203). Теслярський інструмент для ручного стругання деревини. На великому столі були порозкидані пилочки, напильники, рубанок.. і багато іншого приладдя, потрібного для будування моделі аероплана (Степан Васильченко, II, 1959, 226); В майстерні стояв гамір від дзижчання пилок, шелесту рубанків, стукоту молотків (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 137).

2. діал. Гендель. Січкар ні разу не впіймався на цьому гемблі [спекуляції хлібом], але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 35); Вони вже самі знаходили дорогу до Княжевичів, завжди маючи з Соломією якийсь свій, ярмарковий гембель (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 127).