Ненечка
Ненечка, -ки, ж. Ум. отъ неня.
1. Пестл. до неня 1. Ненечка її Амата В душі своїй була строката, Не всякий їй любився зять (Іван Котляревський, I, 1952, 165); [Русалка:] Дивіться, он той, що там блукає, такий як батько еаш, що вас покинув, що вашу ненечку занапастив (Леся Українка, III, 1952, 218); * Образно. Заридав.. На могилі дух: — Україно, ненечко, Доки ж твоїх мук? (Іван Франко, XIII, 1954, 163).
2. У знач. виг. уживається для вираження переляку, здивування, радості і т. ін. На ввесь гай гукать зачав [Вовк]: — Ой, ненечко! Рятуйте! Поможіте! Ловіте злодія, держіте! Добро моє покрав! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 23).
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 343.
Зображення
Балада про неньку
Проводжала рідна ненька Синочка і доньку, Виряджала соколяток В дальню сторононьку. Здійнялися й полетіли За синії хмари, Захищати Батьківщину Від злої навали. Виглядає матусенька – Не злічити кроків, А минуло вже з тих пір – Більш, як шістдесят років. Поверни, лебідонько, До рідної неньки! Повертайся, соколику, Додому хутенько. Позлітались лебідоньки, Сіли на подвір'я, Та голосить рідна мати: «Ой, не теє пір'я». Позлітались соколята, Сіли на криниці, Та голосить рідна ненька – Не чорні очиці… Нема уже матусеньки, Заросло подвір'я. Прилітають лебідоньки Почисти пір'я. Прилітають соколята З-за синьої хмари, Щоб навіки поєднатись З лебідками в пари. Щоб ніколи їхні неньки Сліз не проливали, А дорослі і маленькі Повік пам’ятали : Що з лебідок виростають Прекраснії діти – Ті, що сіють на подвір’ях Материнські квіти.
Слободенюк Яна
Цікаві посилання
http://blog.i.ua/user/3238873/1746940/
