Здивувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:21, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Здивувати, -вую, -єш, гл. 1) Удивить. Далекий вік здивує його доля. К. Іов. 40. Вона подивилась на його здивованими очима. Левиц. Пов. 246. 2) Удивиться. Не здивуйте на сирітські дарунки. Г. Барв. 330. Не здивуйте, що вороном крячу: хмара сонце заступила, я світа не бачу. Шевч. 263. Дивом здивувати. Очень удивиться изумиться.
