Здибати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:21, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Здибати, -ба́ю, -єш, сов. в. здибати, -баю(-блю), -баєш(-блеш), гл. Встрѣчать, встрѣтить. Костю, чи не здибалисте де мого Михаська? Камен. у. Ідуть, ідуть, здибають пана. Рудч. Ск. І. 162. Як вас (літа) здибле лиха доля, будьте коротенькі. Гол. І. 273. Біда здибав легко, а трудно її збутися. Ном. № 2171. Він нас здибав за селом. Каменец. у.
