Комір
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:55, 3 листопада 2018; Mstkachenko.fpmv18 (обговорення • внесок)
Ко́мір, -ра, м. Воротникъ. Не до нашої шиї ті коміри шили. Левиц. Ум. Комірець. У лисички, каже, гарна шкурка... на комірець. Рудч. Ск. II. 15.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
КО́МІР, а, чол. Певної форми смужка тканини, хутра тощо, пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Вона [сорочка] в нього або червона, або синя, та без коміра (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 9); Карпо Петрович.. розщібнув мундир.. Суконний комір тер шию (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 366); Гучко ішов, ховаючи обличчя у хутряний.. комір (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 222). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 246.
