Ситий

Ситий, -а, -е. Сытый. Увесь вік ходив ситий і вкритий. ЗОЮР. І. 9. 2) Жирный. Ситий борщ. 3) О землѣ: жирный, тучный. Шух. І. 20. Де з ситої землі хліб. Мир. ХРВ. 210. 4) О хвойныхъ деревьяхъ: смолистый. Сита соснина. Черк. у. 5) О людяхъ, животныхъ: жирный, толстый, тучный, упитанный, откормленный. Ситий баран пасеться. Рудч. Ск. І. 2. Ум. Ситенький, ситесенький. Та й закусить ситеньким. Рудч. Ск. І. 1.

Сучасні словники

СИ́ТИЙ, а, е.

1. Який не відчуває голоду, наївся. — Ти хочеш, щоб не їли кози сіна І ситі щоб були? (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 61); [Микола:] Кого то обходить, що ми їмо, що варимо, чи ситі, чи голодні? (Іван Франко, IX, 1952, 138); — А ми бідні чи багаті? — І не бідні і не багаті, — каже мама, — але ж ми ситі, а він [жебрак] голодний (Юрій Смолич, II, 1958, 12); // чим, рідше з чого. Який угамував голод, з'ївши що-небудь (перев. у малій кількості). — Що вони [звірі] собі думають?.. Може, їм здається, що одною Вороною я маю бути два дні ситий? (Іван Франко, IV, 1950, 72); Зараз ведмідь з'їсть її — зараз! — Чи ж буде ситий він з неї? (Марко Вовчок, I, 1955, 341); // у знач. ім. ситий, того, чол.; сита, тої, жін. Людина, що не відчуває голоду, угамувала його. — Правду кажуть у народі: ситий голодному не товариш (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 105); // Власт. людині або тварині, що угамувала голод. На подвір'ї побрязкують ланцюгами вовкодави, а всі надвірні будівлі озиваються диханням рогатизни і ситим, задоволеним рохканням свиней (Михайло Стельмах, I, 1962, 307); // чим, рідко чого, перен. Який має щось, зазнав чогось удосталь, донесхочу. І жаль мені, що тебе нема тут, і радію заразом, що не довелось тобі закушати [скуштувати] тих невигод, якими ми ситі вже (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 145); В його уяві мигнув образ жінки — помарнілої, сумної та голодної, ситої хіба побоями та слізьми (Іван Франко, VII, 1951, 34); [Річард:] Я вже звідти рвався, я вже був ситий тих пишнот, бенкетів, пестливої венеціанок вроди (Леся Українка, III, 1952, 42). ♦ І вовки [були (будуть)] ситі, і кози цілі; І кози [були (будуть)] ситі, і (й) сіно ціле див. коза; Ситий і вкритий — забезпечений усім необхідним для існування — їжею, одягом, житлом. Увесь вік ходив ситий і вкритий (Словник Грінченка).

2. Добре вгодований (про людей, тварин та частини їх тіла); гладкий. — Наймички в його [попа] — вражі дочки, гладкі, ситі, як годовані льохи, прокляті, завзятущі! — гукав один п'яниця на все подвір'я (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 151); З нього [воза] вилізло двоє: один ситий.., а другий — захудлий [худий], босий (Гнат Хоткевич, I, 1966, 136); Під низеньким штахетом пара ситих, добре догляджених [доглянутих] коней біля жовтої тачанки. Повернули голови від рептуха, дивляться на Галину (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 41); Перепелиця пурхнула перед самою Харитею і, тріпочучи коротенькими крилами, ледве перенесла на кілька ступенів своє тяжке, сите тіло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 18); З першого разу не злюбив Василь Йосипенка, сміявся, глузував з його товстого ситого брюха (Панас Мирний, IV, 1955, 169); — Не забули своєї мавки? — Мар'яни? — заграло самозадоволення на ситому обличчі агента (Михайло Стельмах, II, 1962, 256); // у знач. ім. ситий, того, чол.; сита, тої, жін. Добре вгодована людина. — Недарма ж кажуть люди, що поки ситий схудне, то худого й біс візьме (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 399); // Добре налитий, повний (про зерно); ваговитий. Пшеничне зерно, як кришталь, переливалося на сонці, сите, лискуче, тішило око (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 127); // Густий, соковитий (про траву). Метелиця ввійшла в річку, припала до чистої води, а Прохор стояв на ситій траві і злегенька підсвистував (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 242).

3. Який живе в достатку; багатий, заможний. Тут Віра Павлівна промовила: — А що, Миколай Іванович! Може, років через п'ять, а багато-багато як через десять, і я буду отут кричати. Тоді ви, .. ситі людці, і не подивитесь на мене: гидко вам буде... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 58); Я міг би стати міщанином ситим, Мізерних ідеалів шукачем. Ти, Батьківщино, вчила мене жити, Дбайливо підпираючи плечем (Любомир Дмитерко, Київські кручі. 1962, 156); // у знач. ім. ситі, тих, мн. (ситий, того, чол.; сита, тої, жін.). Багаті, заможні люди; багачі. Закипала гнівом Маркова душа проти ситих (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 256); Бронко відчув, як здіймається в ньому невгамовна зненависть до тих — ситих, імущих (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 281); // Сповнений достатку (про життя). Перед нею проходило її сите, безтурботне життя (Іван Микитенко, II, 1957, 295); [Косяк:] Людині завжди чогось мало — таке життя. [Кряж:] І тобі мало? [Косяк (посміхнувся):] Мало, тату. Грішний, багатства хочу, життя. теплого, ситого... (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 257).

4. Те саме, що ситний 1. Від ситих страв смачних Аж гнеться стів [стіл] (Іван Франко, XIII, 1954, 99); Раптом дух смачного, ситого борщу війнув на неї звідкись. Вона їла такий борщ, як служила у панів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир із кмином (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 8); // Який свідчить про тривність їжі. Ситий дух Печені жирної п'янить охлялих, Натомлених людей (Василь Мисик, Верховіття, 1963, 62); // З великим вмістом жирів. На столі заявилася пахуча гречана каша з молоком ситим (Григорій Косинка, Новели, 1962, 109); Ларивон широким ножем різав рожеве сите сало (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 77).

5. З великим вмістом поживних речовин (про землю, ґрунт); родючий. — Це тобі хліб з цілини.. Це з ситої землі хліб, — розпинався Лушня (Панас Мирний, I, 1949, 267); У мене вишні цвітуть раніш, ніж у всіх, — чи то ґрунт ситіший і сад од холодного вітру сховано, чи то, може, я сама така щаслива стала (Юрій Яновський, II, 1954, 227).

6. рідко. Який відзначається яскравістю, соковитістю (про барви); густий. Її чорні, палкі очі ластівками літали довкола, любуючись рівними, хвилястими контурами верховини і темно-зеленими, ситими барвами лісів та полонин (Іван Франко, VI, 1951, 58).

Ілюстрації

Медіа

.

.

.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.