Яничарка

Яничарка, -ки, ж. Родъ ружья. Для сильной армії своєї.... наклали повні гамазеї гвинтівок, фузій без пружин, булдимок, флинт і яничарок. Котл. Ен. IV. 56.

Сучасні словники

Янича́рка, -и, жін. 1. Також рідко янча́рка, -и. Довгий турецький мушкет з ґнотовим або кремінним азійським замком. [1. Для сильной армії своєї // Рушниць, мушкетів, оружин // Наклали повні гамазеї, // Гвинтівок, фузій без пружин, // Буддимок, флинт і яничарок, // А в особливий закамарок // Списів, пік, ратищ, гаківниць (Іван Котляревський, «Енеїда»). 2. Гостра шабля — твоя жінка; Яничарка — твоя тітка (Олекса Стороженко). 3. Ухопив з плеча янчарку, приложився, випалив (Словник Грінченка). 4. «Яничарка» — рушниця XVIII ст.. Перша згадка про неї з 1638 р. В 1720 р. «чудові» яничарки вироблювалися в с. Кубиче біля Башлі на Слобожанщині («Українська мала енциклопедія», т. 16).]

Орфографія

Ілюстрації