Бар

https://www.facebook.com/MistoBarGov/videos/532843323831309/Бар, -ру, м. Мокрое мѣсто между холмами. Вх. Зн. І. Бар - заклад громадського харчування, що спеціалізується на продажі алкогольних напоїв, які споживаються на місці (тобто, у приміщенні самого бару).

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

БАР1, у, ч. Невеликий ресторан, в якому напої і закуски споживають біля стойки буфету або за столиками. Микола Скрипко йшов позаду. Напроти пивного бару він затримався (Петльов., Хотинці, 1949, 34).

БАР2, а, ч., метеор. Одиниця виміру атмосферного тиску.

БАР3, а, ч., мор. Наносний підводний вал у прибережній зоні моря або в гирлі річки; мілина. На морі здіймались великі хвилі, а там, де була мілина, вони злітали вгору стовпами сліпучо-білих бризок так високо, ніби від вибухів міни. Отакі мілини, або "бари", — найнебезпечніші місця для моряків (Багмут, Опов., 1959, 33).

БАР4, а, ч. Деталь врубової машини і гірничого комбайна, яка робить зарубну щілину в пласті. Бачити комбайн у крутоспадній лаві якось незвично. Спускаючись вздовж вибою на канаті, нова машина зубками бара сколює пласт (Рад. Укр., 28.XII 1960, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 103.

Бар, ру, м. Мокрое мѣсто между холмами. Вх. Зн. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 27.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БАР 1, у, чол. Невеликий ресторан, в якому напої і закуски споживають біля стойки буфету або за столиками. Микола Скрипко йшов позаду. Напроти пивного бару він затримався (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 34). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 103.Коментарі (0) БАР 2, а, чол., метеор. Одиниця виміру атмосферного тиску. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 103.Коментарі (0) БАР 3, а, чол., мор. Наносний підводний вал у прибережній зоні моря або в гирлі річки; мілина. На морі здіймались великі хвилі, а там, де була мілина, вони злітали вгору стовпами сліпучо-білих бризок так високо, ніби від вибухів міни. Отакі мілини, або «бари», — найнебезпечніші місця для моряків (Іван Багмут, Опов., 1959, 33). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 103.Коментарі (0) БАР 4, а, чол. Деталь врубової машини і гірничого комбайна, яка робить зарубну щілину в пласті. Бачити комбайн у крутоспадній лаві якось незвично. Спускаючись вздовж вибою на канаті, нова машина зубками бара сколює пласт (Радянська Україна, 28.XII 1960, 6). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 103.

"Словопедія"

БАР I

       -а. Одиниця виміру атмосферного тиску. 

II

       -а. Деталь машини. 

III

       -у. Маленький ресторан. 

IV

       -у. Мілина на морі чи в гирлі річки.

«Словники України on-line»

бар 2 – іменник чоловічого роду(одиниця виміру атмосферного тиску)

Бар-це ...

Бар- — місто районного підпорядкування (з 1938 року) в Барському районі Вінницької області, райцентр Барського району. Наявне населення 16500 мешканців

Історія

Територія міста Бару була заселена з прадавніх часів. З археології відомо, що в цьому регіоні існувала Буго-Дністровська культура 6500—4750 рр. до н.е. На східній околиці міста археологи виявили трипільське поселення пізнього періоду (3100—2500 рр. до н. е.), а на західній — скіфське (з 7 ст. до н. е.) і черняхівське (бл. 4 ст. н. е.), також комарівське (15 ст. до н.е.).

З 9 ст. до н.е. край населяли носії чорноліської культури, потім скіфи-орачі. Геродот (бл. 484—425 рр. до н. е.) писав про те, що Поділля населяють сармати. З 4 ст. землі вже входили до держави Антів - Антський союз. Руські літописці наводять назву племені - уличі (6-10 ст.).

З 12 ст. край фігурує під назвою Болохівщина, яка в 1241 р. потрапила в залежність від Золотої Орди. За 20 км на північ від Бару в урочищі Город Богів поблизу с.Городище (Деражнянський район) знайдено залишки міста, знищеного військом Данила Галицького під час одного з походів 1241 р. або 1257 р. [2]. Іпатіївський літопис дозволяє ідентифікувати його як Божський - одне з найбільших міст Болохівського князівства, назва якого походить від ріки Бог (сучасний Південний Буг) чи від імені князя Божа. Також, можливо, поблизу містився культовий центр словян. Божський (Божеськ, Бузький) — вперше згадується у 1146 р. Знайдені археологами персні з гербами говорять про те, що тут правили нащадки князів Всеволода II Олеговича або Олега-Михайла Святославича.[5].

Барська земля входила до Подільського князівства. Активний розвиток краю, будівництво укріплених градів-замків почалися після завоювання Ольгердом (Битва на Синіх Водах), в результаті якого земля увійшла до складу Великого князівства Литовського (ВКЛ) у 1363-1402, 1411-1430 рр.

Перша документальна згадка про місто (під назвою "Ров") відноситься до 1401 р. Відомий український історик Михайло Сергійович Грушевський в праці «Барське староство» пише:

« … вже в 1405 р. Ров був населеним містом, так що заселення його слід віднести до попереднього часу…  » Історики-краєзнавці вважають, що місто виникло і будувалось в середині XIV ст., а можливо раніше. Воно було розташоване на правому березі річки Рів, там, де тепер знаходиться село Чемериси-Барські.

Ілюстрації