Свіжий

Свіжий, -а, -е. Свѣжій. Оттака ловись, хоч дрібна, але свіжа. Ном. № 7857. Ум. Свіженький, свіжесенький.

Сучасні словники

СВІ́ЖИЙ, а, е.

1. Який не втратив своїх природних властивостей, своєї якості. Печінка, свіжа й блискуча, сльозилась (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 361); Двоє незнайомих Сагайді бійців.. мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи в казанка свіже, ще напухирене пишним шумом молоко (Олесь Гончар, III, 1959, 318); // Тільки що приготовлений. По хаті розходилась запашна пара свіжої кави (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 393); В кімнаті приємно пахне свіжими пасками (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 488); // Недавно або тільки що зрізаний, зірваний (про квіти, рослини). У мене в хаті щодня свіжий букет з літніх квіток (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 406); Біля самого ліжка на тумбочці стояв маленький кошик з свіжими синіми квітами (Олесь Гончар, III 1959, 320); // Недавно скошений (про сіно, солому). Лежу собі та й думаю, а сон мене так і клонить: сіно пахуче, свіже (Марко Вовчок, I, 1955, 74); Медяно пахла свіжа житня солома (Андрій Головко, II, 1957, 145); // Який не піддано солінню, маринуванню, консервуванню і т. ін., залишений у природному вигляді. Як побачив [писар] добру страву та ще з свіжою рибою, так і прийнявсь молотити, наче ще нічого зранку і не їв (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 167).

2. Який не був у вжитку, не використовувався. Мар'яна внесла свіжої з морозцем соломи, розстелила і запнула її.. рядном (Михайло Стельмах, II, 1962, 400); // Чистий, не забруднений (про білизну, одяг і т. ін.). — Поки там моя жінка миє дітей та дає їм свіжі сорочечки, дай лишень піду я троха в поле (Іван Франко, IV, 1950, 64); Поранених перев'яжіть свіжими бинтами, покладіть їх у ряд, і шаблі покладіть поруч (Олександр Довженко, I, 1958, 186).

3. Нічим не зіпсований, чистий, який постійно або часто оновлюється (про повітря). Ходжу я на волі — не дишу, а несито ковтаю свіже повітря, упиваюся й ним, і сонцем, і прохолодою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466); // Тільки що набраний, принесений з колодязя і т. ін. (про воду). — Хіба тут тобі води немає? — показує [генеральша] на графин з водою. — Це вже давня... Я хотіла свіжої напитиськаже Уляна (Панас Мирний, I, 1949, 201); — Тимку, принеси свіжої води з яру. — Тимко звалив на плечі.. бочонок, пішов до потоку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 226). ♦ Виводити (вивести) на свіжу воду див. виводити; На свіже повітря [виходити (вийти, вириватися, вирватися і т. ін.)] див. повітря; На свіжому повітрі див. повітря; Свіже повітря див. повітря.

4. Досить холодний, прохолодний. Почина світати, Свіжим вітеречком стало подихати (Яків Щоголів, Поезії 1958, 102); Заходив свіжий літній вечір (Ле Побратими, 1954, 23); Між лісистими відногами далеких Карпатських гір вигинається та мерехтить свіжа й прозора ріка (Юрій Яновський, IV, 1959, 67); // Сповнений прохолоди. Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний. темний та свіжий (Марко Вовчок, I, 1955, 367); // мор. Сильний (про вітер, хвилю). Море синє аж чорне, тільки білою піною б'є об берег. Свіжий вітер з моря зриває ту піну і кидає в обличчя дрібненькі бризки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 134); Свіжий низький бриз забив у паруси (Юрій Яновський, II, 1958, 73); Пліт їхній таки плив на свіжій хвилі.. Він був міцний і врятував їх від смерті (Василь Кучер, Голод, 1961, 186).

5. Який не втратив своєї яскравості, блиску, природних барв. Очі карі, ясні,.. пишний матовий колір довгообразого виду, — усе було ніби намальоване найсвіжішими фарбами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 230); Крізь голе галуззя вдалині різнув очі свіжою синню великий, під бляхою, дім Варчуків (Михайло Стельмах, II, 1962, 365); // Яскраво-зелений, молодий (про зілля, листя дерев і т. ін.). На тлі свіжого.. лісу показується біла мурована брама (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 139); Земля прокинулася від довгого зимового сну.. Де-не-де пробивалася свіжа травичка (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 39); // перен. Дзвінкий, звучний, чистий (про голос, сміх). Галя голосно гукала й звала, та дарма розносивсь свіжий розпачливий голосочок (Марко Вовчок, I, 1955, 312); Свіжий голос Петльованого зразу засипав тиху кімнату життям і звуками (Степан Васильченко, I, 1959, 80); — В нашім краю тихо! — засміялась Настя. Той свіжий, сливе дитячий сміх роздратував Гната (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 50); // перен. Яскравий, виразний, який не забувся. Вчора була я на хуторі Миколи Васильовича тепер пишу Вам під свіжим враженням (Леся Українка, V, 1956, 243); Ранкове зворушення було надто свіже в пам'яті (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 26).

6. Який має добрий вигляд, повний здоров'я, сил, енергії (про людину). Обсипана рожевим світлом, свіжа та гарна, Настя вдавалась запашною трояндою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 69); Щоразу він приїздить до матері саме таким: свіжий, підтягнутий, тропічними зливами скупаний (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 139); // Який свідчить про такий стан. Крізь молоду свіжу шкуру пробивалася граюча кров, зуби біліли рівні та густі (Панас Мирний, IV, 1955, 119); Підтягнута постать і свіже обличчя начальства нічим не виказували цілоденної п'янки (Михайло Стельмах, II, 1962, 219); // перен. Якому притаманна безпосередність почуттів, сприйняття. Я був чистий і свіжий, ти розумієш, я був молодий.. Ти розумієш, що значить молодим бути і чистим? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 295); Зараз душа його по-юнацьки свіжа і вразлива, далека від марудного господарчого клопоту і шляхетських мудрувань Стадницького (Михайло Стельмах, I, 1962, 36).

7. перен. Який відновив свої сили, енергію, бадьорість, виспавшись, відпочивши. Голова ніколи не болить, встаю вранці бадьорим, свіжим, чого ніколи вдома не було (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 328); // рідко. Який освіжає, відновлює сили, енергію, бадьорість. В йому [курені] ми простяглися. Чекаючи Богдана та Дениса, І, випивши по чарці по малій, Пурхнули стиха в свіжий сон ясний (Максим Рильський, I, 1960, 170); // Не виснажений, не стомлений. [Мартин:] Запрягай же свіжих [коней] у нашу натачанку та поїдемо зо мною (Карпенко-Карий, I, 1960, 336); Він скочив на свіжого, підведеного ад'ютантом коня й без жодного слова помчав до палацу Стадницького (Михайло Стельмах, I, 1962, 644); // Не вичерпаний, не розтрачений або поновлений. В цю [відстаючу] бригаду новаки включить їх попросили..: — Як слід натиснемо, братки, у нас же свіжі сили! (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 23); // Який не брав ще участі в бою, маневрах і т. ін. — Військо босе, виснажене. Тільки свіжі сили можуть врятувати становище... (Олександр Довженко, I, 1958, 212). ♦ На свіже око див. око 1; На свіжу голову — поки не втомився; після того, як відпочив; На свіжу пам'ять — поки добре пам'ятається, поки не забулося; Свіже око — око, яке не звикло до чого-небудь, яке уперше бачить щось і одразу помічає те. чого не видно іншим. Висловила [Надійна] думки та міркування людини, яка поглянула на виробництво свіжим і неупередженим оком (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 140).

8. Який недавно або тільки що виник, з'явився; який недавно або тільки що зробили. Межи деревами, серед кущів міртових та лаврових, видко ще свіжі сліди недавно повикопуваних п'єдесталів від статуй (Леся Українка, II, 1951, 385); За селом над свіжою ямою стоїть, покірна долі, тиха й добра Федорченкова мати (Олександр Довженко, I, 1958, 57); // Недавно або тільки що надрукований, виданий (про газети, журнали і т. ін.). «Ради» мені більше не посилай, бо редакція почала посилати мені її сюди — і я маю щодня свіже число (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 421); Стоять кілька застелених червоними скатерками столів, і білява дівчина видає тут свіжі газети, шахи (Вадим Собко, Любов, 1935, 5); Робітники привітно кивали один одному, підходили до дошки об'яв і розглядали свіжі плакати (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 118); // Якого не було раніше; новий. — Ти мені скажи: яка нам біда? — Хіба ми давньою бідою не вдовольнимось? Та й свіжа не забариться (Марко Вовчок, I, 1955, 148); — От тобі й наї — мовив війт. — Маємо свіжого злодія. Пішла дитина з села, як дитина, а тепер нам привозять злодія (Іван Франко, IV, 1950, 44); Ми, школярі, набираємо взимку свіжих знань у голову (Юрій Яновський, I, 1954, 75); // Якого не зазнавав, не відчував раніше. Він ввесь — порив, бажання, свіже, пекуче, аж до фізичного болю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 258); // Недавно або тільки що вчинений. Він вдруге за ці дні випробовує свою долю. Це безглуздя — прийти після свіжого вбивства до людини, яку ти тяжко обдурив (Михайло Стельмах, II, 1962, 287); // Не такий, як раніше; інший. Деякі, навіть кращі режисери, все ще продовжують працювати по-старому, уникаючи свіжого прочитання п'єси (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 70); // Який раніше не був у тому чи іншому місці або товаристві, уперше з'явився де-небудь. Шевченко близько знайомився з усіма свіжими людьми, які приїжджали в Новопетрівське укріплення (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 349); Кому-кому, а Тарасові, свіжій на шахті людині, працювати на в'язких рудах було особливо важко (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 183); Від нашого концтабору навіть сліду не залишилося.. Свіжій людині тепер і повірити важко, що тут колись лилася кров (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 108); // Ще нікому не відомий; останній, найновіший. Бекір користувавсь з кожної вільної хвилини і приносив слабому свіжі новини з вулиці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 155); Свіжих новин ніяких не принесли [заробітчани]: те, що й Муха — гомонять, базікають всячину (Андрій Головко, II, 1957, 226); // Уперше висловлений, запропонований, вжитий і т. ін.; оригінальний. Повне незнання мови, убогість думки.., брак свіжих римів [рим]! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 25); Мабуть, ніде доцільна думка, свіжа ініціатива не поширюється з такою блискавичною швидкістю, як на фронті (Олесь Гончар, III, 1959, 224). ♦ Аби свіжа копійка див. копійка; Свіжими слідами; По свіжих слідах див. слід 1.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.